[info]ukrevcult


Архів революційної культури України


Шаляпин поет киевским рабочим
[info]kermanich

Шаляпин поет киевским рабочим

Все было бы хорошо, если бы в цирк Крутикова пошли только те, которые в лотерейном порядке получили билет. К сожалению, пошли и те, которые мест не получили. Пошли именно на концерт, а не на какую-нибудь уличную политическую демонстрацию, пошли не скопом, а в одиночку. Как это всегда в России бывает, каждый из рабочих норовил «как-нибудь пробраться», «где-нибудь постоять». А так как правильно говорил мне пристав, что в Киеве рабочих было сотни тысяч, то улицы Киева к вечеру оказались запруженными народом. Не только улицы, прилегающие к цирку, – все главные улицы города! Власти, естественно, встревожились, и на Крещатике появились войска.

Я, разумеется, испугался. Какую я заварил кашу!

– Я дал слово, что беспорядков не будет, – обратился я к делегатам рабочих. – Надеюсь, что рабочие меня уважают и не подведут.

Должен отдать справедливость рабочим, что они держали себя хорошо.

Все протекало мирно, но положение мое было все же в высшей степени щекотливое. Стало оно и трагикомическим, когда я убедился, что в цирк на спектакль и мне самому нельзя протиснуться через толпу. Кто же петь будет? Что делать?


Шахтарський фольклор Донбасу
[info]kermanich

Труд шахтеров Донбасса в рабочем фольклоре

Сложившийся в начале прошлого века песенный фольклор Донбасса является уникальным историческим источником. С одной стороны, он в художественных образах сохранил разностороннюю фактическую информацию об условиях труда шахтеров в начале века, что позволяет обогатить, детализировать, «оживить» картину, складывающуюся на основе архивных материалов. С другой стороны, мы можем судить не только о внешних обстоятельствах, но и об ощущениях, самочувствии, переживаниях, мыслях рабочих.


Ленін та національна справа
[info]kermanich

Скачет красная конница
[info]kermanich



23 февраля 1879 года в Киеве родился Казимир Малевич.

"Скачет красная конница". 1928—1932 гг. Холст, масло. 

Иллюстрация к "Конармии" Бабеля и прекрасным стихам Майка Йогансена. 



Боротьбистська аґітаційна поезія (1919), така собі історія революції на Україні у віршах :)
Der Bücherwurm
[info]conservator_85

Читаючи "Боротьбу" за 1919 рік натрапив на такий от віршик. Правда гарно? :)

В ориґіналі він без розбивки на рядки, це тут повторюю. У квадратових дужках мої вставки (одна - як пропозиція виправлення, одна - для зереження ритму).

Хто ховається за вказаним у підписі псевдом - не знаю, буду вдячний за підказку.
Редаґував "Боротьбу" в цей час (власне, майже повсякчасно :)) Василь Еллан-Блакитний.


Теревені

Ви чували, мабуть, хлопці, а то може і читали, як Петлюра й Коновалець Україну «рятували»? Пам’ятаєте недавно, як Павло «ясновельможний», побратавшися з Ейхгорном, з посіпаками царськими, з куркулями та панами заходився будувати (у лиху для себе днину!) царсько-гетьманську жандармську Русь єдину, Русь єдину. Та ввірвалося дурепі – піднялось село, як море: десь вродилися рушниці, десь взялися кулемети й утекла «державна варта», повтікали ґенерали, а «хоробрі» офіцери лиш п’ятами накивали.

От тоді з’явився Симон ще й Васильович Петлюра й скриконув, як оглашенний: «грай, співай, моя бандура!» Приказав писать відозви й ріжні там універсали, що ніби він з Коновальцем Україну врятували. Що ніби-то за гетьмана було лихо, були бідні, ну а він дає і землю, дає волю, нищить злидні. Де-хто зразу й хтів повірить, простяг руку по земельку, аж тут вийшло щось не теє… «Що ж, дамо, Петлюра каже, та не більше, ніж у жменьку». «Як, – село заголосило, – ти ж казав, що буде вволю?!» Та Петлюра (вже «Отаман»!) закричав, ногою стукнув: «буде, цить, мовчи, доволі»! Люд почухавсь, роздивився, що й на цей раз обдурили й став пильніше прислухатись, як, чому його провчили. Став ізнов в ліса тікати, став питать у «боротьбистів», як землею завладати і прогнать отаманистів. Боротьбисти-комуністи разом із більшовиками на Петлюру надушили, добре кілька раз побили і погнали батогами. Люд тоді вже схаменувся, встановив радянську владу і вона тепер провадить до спокою і до ладу. Землю всім дала трудящим – засівай, що тільки треба – куркулям з поміщиками її зовсім бо не треба.

Все спочатку було тихо, бо пани перелякались і, заціпивши ротяки, як мишва десь поховались. Та відомо, що ніколи пан із тим не примириться, що «мужик» йому як завжди вже не хоче підкориться. Він і сонний, і притомний все про те лишень гадає, як густою павутинню знов він «бидло» обмотає. Так воно й тепер зробилось: трохи збувшись переляку, всі пани, як перше люде, позбігалися в лісяку. Уклонилися Петлюрі, він [i?], сказали, будем слухать; і давай він разом з ними набирать усякі банди, всяке сміття і глитайство, набігать на мирні села, люд розстрілювать робочий, одбирати землю й волю і до себе забирати [чи ти] хоч, чи не охочий: ну а що із того вийшло й де тепер пищать петлюри, то вже в другий раз розкажу (хай в усіх них луснуть шкури!)

Бо ця казка ще чимала, то хай знає люд трудящий, що на світі паном буде сам на себе роботящий.

А панів, панків, підпанків, що жили з чужого поту, швидко, швидко вже задушим, щоби здихатись клопоту.

Бо вони нам упеклися, що доводять впрост до сказу, але річ про це відложим ми до иншого вже разу.

Ян. Ретс.

Боротьба (Київ). - 1919. – Ч.126 (183). - 19 лип.
  • 3
  • Leave a comment
  • Add to Memories

Михайль Семенко "Стріло Віків".
pic#78092316-granat
[info]jaga_lux
Нахмурило брови
сизі брови над києвом
ще на сезон заставлено
ласий кусок

і питає поет розгублено:
а як же „убий його”
і як же владівосток
а як же париж і лондон
чікаго і нью-йорк?

І знову латані вітрини хрещатика
рейтарська
і кава
і дощ.

Прострель мене прикнопнутого
на меридіяні київському –
прострель мене наскрізь, стріло віків!

Михайль Семенко, Вибрані твори, "Смолоскип" 2010, серія Розстріляне Відродження.

Вірш і фото -
http://jaga-lux.livejournal.com/320481.html?mode=reply

Маленький додаток - графічний вірш М.Семенка, або Поезомалярство.
Read more... )

[info]jaga_lux
  • 3
  • Leave a comment
  • Add to Memories

Павло Тичина "Скорбна мати".
pic#78092316-granat
[info]jaga_lux
Павло Тичина СКОРБНА МАТИ.
Пам'яті моєї матері.

І
Проходила по полю
Обніжками, межами.
Біль серце опромінив
Блискучими ножами.
Поглянула - скрізь тихо.

Володимир Сосюра. Відповідь (Є.Маланюку)
Der Bücherwurm
[info]conservator_85
«Незручні» твори Сосюри нині майже не згадуються. Його «Мазепа» - так, на слуху, як і инші фактично націоналістичні тексти штибу «Любіть Україну». А от просякнуті комуністичною героїкою, глибоко романтичні в своєму запалі – ні.

Поема «Відповідь», котру Сосюра написав у вигляді своєрідного послання до українського фашистського поета Євгена Маланюка, нині майже повністю замовчується. У мережі поки цього тексту не було, тож довелося його розпізнати з книжки Сосюра В. Вибране. - К.: Дніпро, 1972. - С.80-90.

Отож –

ВІДПОВІДЬ

(Поема)

ВСТУП

Вирує в кожному краю…
Уже-пливуть грозою тучі...
Шановний пане Маланюче,
ми ще зустрінемось в бою!..
А поки — відповідь свою
я вам пишу на крик жагучий,
на марний крик, до «серцевини
слабої нації», де мла
і в порожнечі вітер лине,
де вже не здібні ні до зла,
ні до добра... Там дух Загину
упав самотній на коліна,
і кров тече з його чола...
бо серцевина та згнила.

І

Була Вкраїна степова,
та дні нечувані настали,
гармати й трактори зорали
їй теплі груди... І в грозі,
у муках голоду й блокади,
коли палали барикади,
через добу червоних зим,
під гул загонів капітала,
розстрілів зойк, і плач, і сміх,
«Вперед за Ради!» написала
вона на прапорах своїх...
А ви?.. Що ви тоді робили?.
Кого розп'ять хотіли ви?..
В журбі, у шелесті трави,
чиї незлічені могили
ваш гнів останній і безсилий
лишив на огненних шляхах ...
печаль руїн, погромів жах
і плач дітей осиротілих
на кров'ю зрошених полях…

Насолоджуватися далі )
  • 5
  • Leave a comment
  • Add to Memories

Поздравляю с юбилеем Леси Украинки!
Кот
[info]alt
Originally posted by [info]alt at Юбилей Леси Украинки: 140 лет пламенной Квитке!
«Со времени шевченковского „Поховайте та вставайте“ Украина ещё не слышала такого сильного, горячего и поэтического слова, как из уст этой малосильной, больной девушки».
Иван Франко.

Спасибо [info]vborgman и [info]vwr за напоминание о юбилее выдающейся украинской поэтессы и писательницы Леси Украинки (Ларисы Петровны Косач-Квитки, 1871—1913).

В дополнение к ранее опубликованным материалам товарищи напомнили очень актуальную цитату из политического наследия Леси Украинки:

Рабочие всех стран, соединяйтесь! )


  • Leave a comment
  • Add to Memories

Павло Тичина. 120 років
[info]kermanich
Вітаємо спільноту з ювілеєм!

http://www.day.kiev.ua/img/282983/202-7-1.jpg

You are viewing the community [info]ukrevcult