ukrevcult


Архів революційної культури України


Previous Entry Share Next Entry
"Характерник" нової епохи
kermanich wrote in ukrevcult

«Характерник» нової епохи









До України Семенко повертається заступником начальника ешелону. Ані Центральну Раду, ані гетьмана поет не підтримав. Залишались свіжими спогади про цькування 1914-го року, до того ж українську богему поет вважав провінційною та несучасною. Але головна причина, на наш погляд, – в «щироукраїнському» середовищі Михайль мав мало шансів на успіх.

Семенкові йшлося про вихід на «всесвітні обрії» та крокування в ногу із світовими тенценціями у мистецтві. «Лагідність тягне мене під рельси. Благополучіє мене вбиває. Не хочу слави тут, між своїми, де за мішок сміття та козацького вуса славу дадуть», – писав він в одній із поезій. Ліву ідеологію він сприймав як можливість самореалізації. Як влучно висловився Мирон Петровський: «Революція була нова, революція обіцяла відновлення – Семенко став поетом революції».

Із приходом до Києва комуністів у 1919-му Михайль вмить перетворився на з покидька та «ідіота» на лідера. Після втечі Директорії з Києва українські митці опинилися без грошей і підтримки. Семенко ж «оперативно» друкує «ревфутурпоеми» та «поезофільми» і перекладає комуністичні маніфести, в такий спосіб ставши своїм в очах нової влади. Поет порадив заснувати «Професійну спілку митців слова», яка рятувала українську богему від мобілізації та злиднів, надавала статусу, а також дозволила скоригувати русифікаторську політику. Після першого ж літературного вечора письменникам – і не лише лівих поглядів – запропонували роботу в червоному уряді. Членами Спілки були як українці, так і росіяни та євреї, тож в української богеми з’явилася чудова нагода порозумітися із митцями-неукраїнцями, вийти із культурного «гето».

?

Log in

No account? Create an account